Літературна творчість

Анна П. - Ганна Іванівна Павлик, українська громадянсько-політична діячка революційно-демократичного напряму, активна учвсниця жіночого руху в Галичині, сестра М.І.Павлика.

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 193, с. 62), без заголовка, і останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 114). Автографи мають неістотні розходження. Зокрема у ранньому автографі третій рядок читається так:Днесь пора змінная.12-й рядок має такий вигляд:Впадеш у гріб.

Сонет 44 спрямований проти австрійської монархії, у збірці «З вершин і низин» (1893) адресований – з метою обійти австрійську цензуру – Росії. Насправді ж мається на увазі Австрія. Четвертий рядок сонета 44 («О А[встріє]! Де ти поставиш стопи…»), відтворений за автографом, у збірці має таку редакцію: «Росіє! Де лиш ти поставиш стопи…». Як слушно зауважує М. Возняк, зміст обох сонетів показував кожному вдумливому читачеві, що вони спрямовані не проти Росії, а проти Австрії: натяк на Сибір у першому з них усував будь-який сумнів (М. С. Возняк. З життя і творчості Івана Франка, с. 192). Крім того, І. Франко не міг всупереч елементарним географічним відомостям сказати про Росію: «Багно гнилеє між країв Європи…», як не міг сказати – всупереч дійсності, – що царизм дав народам «всім… зверхні вигляди свободи». І, нарешті, своє ставлення до Росії як «краю туги та терпіння», «краю крайностів жорстоких» поет виявив у 33 сонеті.

Збереглися три автографи (ф. 3, № 206, 228 і 251), що мають розходження порівняно з основним текстом. В автографі № 251 відсутня перша строфа, перший рядок другої строфи читається так:Неси ж мене, коню, по бистрому полю.Другий рядок першої строфи автографа № 206 читається так:Ох, дай мені простору, волі.У всіх трьох автографах четвертий рядок другої строфи однаковий і читається так:Що серце мені розриває.