Літературна творчість

1911 р. Сидір Твердохліб здійснив перший польський переклад поезії, опублікований у журн. «Życie» (Львів, 1911, № 20, с. 304). Після появи цього перекладу І. Франко написав статтю «Дещо про штуку перекладання» (опублікована в журн. «Учитель», 1911, № 13-14, с. 206–209; № 15-16, с. 233–239). Наступного року, зробивши деякі виправлення та уточнення, автор видав дослідження у Львові окремою книжкою під назвою: «Каменярі. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання».

Зберігся автограф (ф. 3, № 216, с. 3, з кінця зошита), в якому викреслені останні два рядки:Я щастя боюся, як бачуТе безконечне море мук.Умовно датується 1878 р.Подається за автографом.

Зберігся автограф серед віршів, датованих 1878 р. (ф. 3, № 216, с. 56 – 57). На цій підставі вірш умовно датується 1878 р. В автографі є викреслені рядки: 7-й – «Мертва холодна мисль немов мор…»; 25-й – «Так пусто, холодно любов мину…».

Зберігся автограф 1878 р. (ф. 3, № 216, с. 40), в якому викреслені 9 – 12-й рядки:Слух мій напруджений чує виразноШелест голки у твоїх руках,Що все викликує мислі тужливі,Зітхнень глибоких де джерело є?

Словар-поет, Вер-ий – епіграми на Івана Верхратського (1846 – 1919), учителя дрогобицької гімназії, поета, діяча народовського табору.

Вер-ий – Іван Верхратський (1846 – 1919), учитель дрогобицької гімназії, поет, діяч народовського табору.

«Слово» – щоденна газета, орган москвофільської партії, монархічно-клерикальне видання. Виходила у Львові (1861 – 1887). Отримувала таємні субсидії від російського самодержавства.Богдан його відтам украв… – Йдеться про Богдана Дідицького (1827 – 1909), письменника і журналіста реакційного спрямування, засновника і редактора газети «Слово».

В-ові П-ому – Венедиктові Площанському (1834 – 1902), галицькому діячеві «москвофільського» табору, історикові і журналістові монархічно-клерикального спрямування.