Поезія є відгуком на твір Романа Гудзмана «Гриць Турчин», в якому яскраво передано поневіряння рекрута в австрійському війську, його нарікання на тяжку жовнірську долю. Публікуючи вірш Гудзмана в літературно-науковій збірці «Молот» (1878, с. 1–6), Франко додав до нього примітку:
«Пісня, котру тут подаю, зложена одним вояком, простим сільським парубком. Я не важився її багато поправляти або перероблювати, бо артистична форма показуєсь мізерною, гидкою прикрасою там, де сам простий, природний голос трафляє нам до серця.Думаю, що кождий, прочитавши сесю жалібно-гумористичну поему, пригадає собі її взірці, пісні народні про бурлака, наймита, приймака і пр[очі], ті жанрові картини дивно досадного рисунка і теплого, хоть хмурого колориту. Подібні типові образи стрічаються, впрочім, рідко в нашій поезії – прошу порівняти деякі слабі проби Федьковича (недрукована поема «Новобранчик» і др.)».