Додаткова інформація
Дата створення: 13.03.1886
Дата першодруку: 01.01.1886
Історія тексту: Поезія входить до розділу "Поезії, що не ввійшли до збірок", 1886 рік.
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1886, № 6, с. 85.
Збереглися два автографи 1886 р. і авторизований список з останніх років життя письменника Перший неповний автограф (ф. 3, № 1615, с. 711 – 714) має лише сім строф; другий автограф (ф. 3, № 1615, с. 715 – 717) має дванадцять строф; авторизований список (ф. 3, № 232, с. 39 – 44) складається із одинадцяти строф.
Тексти обох автографів ідентичні, за винятком сьомої строфи. Текст її в першому автографі такий:
Змагаєсь ум – проти тяжку сю пробу,
Та з серця оклик рветься: «Мало нас!
Куди то рватись нам? І хто піде за нами?..»
Я плакав з ними враз – кривавими сльозами.
В другому автографі ці рядки читаються так:
І ум, що не одну тяжкую пробу
Пройшов, як несхибляючий компас,
Показує стежки нові, новії труди…
Ах, та коли ж вони нас виведуть у люди!
Список має розходження порівняно з автографами у написанні ряду слів. Франко провів значну редакційну роботу по наближенню мови твору до загальноукраїнської літературної мови. В ряді місць він виправив они на вони, змагавсь на змагається, рвеся на рветься, б’єсь на б’ється тощо. Крім того, є чимало стилістичних уточнень. Наприклад останній рядок п’ятої строфи автографа читається так:
І хто він?.. Хто ви є?
У списку цей рядок виправлено так:
І хто він?.. А хто ви?
Шостий рядок восьмої строфи автографа:
В ідейну бездну необачно пресь…
у списку виправлено на:
Нові дороги віднайти береться.
Перший рядок дев’ятої строфи в автографі:
Кобзарю-батьку, де ж іще глядіти…
у списку замінено на:
О, батьку! Де ж в Україні ще глядіти?
Останній рядок цієї строфи в автографі:
А тут би не дітей, а мужів треба много…
у списку перероблено на:
А нині б не дітей, мужів тут треба много.
Крім того, у списку відсутня передостання, одинадцята строфа:
А в тій страшній, многоболющій хвилі
Докором здалі голос гомонить,
Що ми й зовсім уже з путя схибили,
Зовсім зірвали ту живую нить,
Що в’яже нас з тобою, батьку милий!
Ох, ти сумління невмолиме, цить!
Хто не блудив в житті, не зна, де стежка красша,
А наш найтяжчий гріх – не злість, а слабість наша.
Подається за авторизованим списком (ф. 3, № 232).
Книга, з якої текст взято: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 397 - 400.
