Додаткова інформація
Дата першодруку: 01.01.1890
Історія тексту: Поезія входить до розділу "Поезії, що не ввійшли до збірок", 1890 рік.
Вперше надруковано у журн. «Дзвінок», 1890, № 22, с. 173 – 174, з передмовою «Ще про чоловіка у місяці» за підписом Гаврило Кремінь. Це був своєрідний відгук поета на вірш Данила Млаки «Чоловік у місяці», вміщений у журн. «Дзвінок» (1890, № 21).
Наводимо Франкову передмову «Ще про чоловіка у місяці» повністю:
Слідуюче оповідання п. Гаврила Кременя дістали ми і друкуємо враз із ось яким листом:
«Шановний пане редакторе!
Читаємо ми не віднині Ваш «Дзвінок». Гарний він, нівроку. Та вже що як що нам подобалося в нім, а найбільш оті гарні пісеньки про «Козака когута-курку» та про «Чоловіка у місяці». А чому вони нам так сподобалися? – спитаєте. Тому, скажемо Вам, що під ними ми побачили підпис нашого дорогого сусіда Данила Млаки. Адже се він написав, правда, пане редакторе? Ми зараз пізнали, що то він, хоч сам він ані руш не хотів до того признатися.
– Де мені до писання! – говорить він. – То, певно, хтось інший, наслухавшися моїх оповідань та похопивши щось п’яте через десяте, ще й під моє ім’я підшився. Але я, скари ж то мя господи, нічого до «Дзвінка» не писав.
Ну, та ми, пане редакторе, шануючи день святий, сонце праведне і Вас, яко чесних, таки не віримо йому. Де ж би хто в світі поважався підшиватися під нашого Данила Млаку? І де би другий зумів так гарно оповідати, як він! Ви, пане редакторе, може, не знаєте його з лиця, може, не чули його оповідань? Шкода! Такого оповідача нема в цілім нашім окрузі.
Ось тим-то ми так дуже врадувалися і гордості набралися, побачивши, що наша слава аж до «Дзвінка» доперла і там так голосно забряжчала. І нехай собі наш Млака говорить, що хоче, ми не дамо її собі відобрати, ми не відречемося свого сусіда навіть друкованого. А по чім ми допевно дізналися, що то власне він пише? А власне по «Чоловіці у місяці».
Оскільки знаємо, ніхто в нашім окрузі, а може, і в цілім нашім краю, не був на місяці і не може так документно знати про того чоловіка, лиш тільки наш Данило Млака. Про сю свою подорож він сам не раз оповідав нам при чарці та при веселій кумпанії. Я навіть раз списав собі то його оповідання і посилаю Вам його, може, надрукуєте також у «Дзвінку».
Ми не раз залюбки слухали його, то, може, й у «Дзвінку» прочитають його радо. А головно, хотів би я, щоби наша слава не пропадала, а на весь край ширшала, щоби весь мир хрещений знав, що і у нас світ дошками не забитий і що ми маємо своїх людей, котрими певно перед усім світом можемо повеличатися. В ласці божій оставайтесь, пане редакторе!
Писав у славнім селі Товстохлопах Гаврило Кремінь».
Подається за першодруком.
Данило Млака – псевдонім буковинського композитора і письменника Сидора Воробкевича (1836 – 1903).
Книга, з якої текст взято: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 416 - 419.
