Додаткова інформація
Музей “Садиба Івана Франка” відчинив двері 27 серпня 1981 р. В основу відтворення садиби покладено етнографічний нарис-спогад Івана Франка “Моя вітцівська хата” (1913 р.), де письменник описав садибу батьків, подано зовнішний та внутрішній вигляд кожної будівлі — хати, шопи (місце зберігання сільськогосподарського реманенту), шпихліру (зерносховище), кузні з ковальським міхом, який належав батькові, стодоли та стайні. В садибі батьків письменника зібрані речі побуту, посуд, одяг часів Івана Франка. Зберігаються цінні реліквії родини Франків: дитяча колиска, дзеркало в дерев’яній оправі, мисник та ін. У 2011 році до 155-их роковин Івана Франка завдяки сприянню облдержадміністрації хату Івана Франка перекрито соломою.
Надзвичайно мальовничий краєвид просто зачаровує і надає відвідувачам змогу відчути легкість природи та атмосферу, в якій жив письменник.
Сьогодні музей-садиба відтворена саме такою, якою її описав Франко у спогаді «Моя вітцівська хата». «Моя батьківська хата була під солом’яним стріхом, пошита китицями з житньої соломи. Вона була збудована правдоподібно ще наприкінці XVIII ст. в часі першого оселення Нагуївської Слободи, а мати мого вітця десь у 20 рр. XIX ст. купила її з усім обійстям, з 12 прутами поля та усіма господарськими приладами. Звичаєм майже всіх підгірських хат вона була орієнтована вікнами на полудень, мала дві обори…В хаті було дві кімнати, долішня, де стояла глиняна піч, при ній припічок і запічок.»
