Меморіальні дошки

На Тернопільщині Іван Франко побував у понад 50 населених пунктах. Уперше - в лютому 1883 року у селі Вікно. Приїхав на запрошення місцевого дідича Володислава Федоровича - пожиттєвого члена Палати панів Австрійської державної ради. За порівняно невелику плату (25 гульденів в місяць) письменник впорядковував родинний архів батька Володислава - Івана Федоровича. Іван Якович мав написати докладну біографію цього знаного в краї господарника і громадського діяча, депутата віденського парламенту. У Вікні Каменяр працював і над своїми новими поетичними та прозовими творами, готував статті для львівських часописів, листувався з М. Драгомановим й іншими діячами з Великої України, редагував рукописи інших авторів, працював над науковими працями, частково використовуючи матеріали архіву Федоровича. Написав у Вікні митець й велику наукову розвідку "Гримайлівський ключ в році 1880". А ще посприяв відкриттю тут початкової школи.

Меморіальна дошка встановлена на честь 125-річчя від дня народження І. Я. Франка на будинку 19-го століття українського письменника Андрія Чайковського. Доля І.Франка тісно пов’язана з Бережанами. По стану здоров’я поет не міг перебувати на службі, але рахувався військовослужбовцем у запасі, тобто в разі війни був би призваним до лав армії і в зв’язку з тим, місцем його служби була військова частина в м. Бережани. І.Я.Франко є частим гостем родин Лепких і Чайковських, що проживали в Бережанах і були провідними громадсько-політичними діячами повіту. Немало політичних ідей сіє І.Франко в Бережанах під час своєї тут служби в армії, хоч фактично військових тренувань не проходив, але для «відмітки» приїздив. Тому його діяльність знайшла своє разюче відображення в плеканні національно-патріотичних ідей Бережанщини. Влітку 1894 року Іван Франко приїздив на запрошення письменника Андрія Чайківського для ознайомлення з книгозбірнею в с. Краснопуща, побував він також у приміському селі Рай (нині околиця м. Бережани)

До 125-річчя з дня народження Богдана Лепкого було встановлено меморіальну дошку про перебування у селі Івана Франка, Богдана Лепкого, українського письменника, громадського діяча, доктора права, галицького адвоката Андрія Чайковського та Василя Щурата – українського педагога, літературознавця, поета і перекладача. Дошку облаштовано колишньому парафіяльному будинку, де свого часу проживав місцевий священик Омелян Глібовицький. Відомо, що у нього в гостях 1895 році гостював Іван франко зі своєю дружиною Ольгою та дітьми. Перебуваючи в Циганах, Франко любив відвідувати служби у сільській церкві, де правив о. Глібовицький. Він навіть співав разом із церковним хором духовні пісні.

Іван Франко в селі Чернихівці не раз гостював у приятеля Антона Грицуняка, палкого борця за народні права. З вуст про графа записав кілька сатиричних оповідань: «Притча про графа Баденього», «Розбійник і піп». Записав від нього кілька сатиричних оповідань (1898-легенду “Чоловіка не наситиш”); одна з розповідей А. Грицуняка – в основі оповіданні Франка “Свинська конституція” (1896). На згадку про перебування Франка в селі Чернихівцях на стіні місцевого Буднику культури встановлено меморіальну дошку.

У грудні 1895 року на центральній площі Збаража відбулося передвиборче віче з участю Івана Франка та місцевих діячів радикального руху Андрія Шмигельського, Антона Грицуняка, Я. Остапчука. Письменник робив доповідь про еміграцію селян, застерігав від неї, порушував питання народної освіти, виборчої реформи, вимагаючи їх докорінної зміни.

Вдруге на центральній площі Збаража Іван Франко виступив у 1897 р. на передвиборчому вічі. З цієї нагоди на вулиці Шевченка перед площею навпроти середньої школи № 2 року встановлено меморіальну дошку з написом: «На майдані біля школи 26 грудня 1895 року і в червні 1897 року виступав Іван Франко на передвиборчих вічах».

Пам'ятний знак виконаний у вигляді бронзового горельєфа, на якому Іван Франко зображений по пояс. Місце встановлення дошки, її масштаб і образно-художня композиція були визначені авторським колективом у складі скульптора Олександра Рідного та архітектора Михайла Рабиновича. Перед установкою дошки Івану Франко був проведений комплекс реставраційних робіт по фасадах будівлі, відремонтовано покрівлю та систему водовідведення. Також для створення єдності художньої композиції була оновлена встановлена раніше меморіальна дошка видатному етнографу, філологу Миколі Сумцову. Доля склалася так, що Іван Франко ніколи в житті не був на Слобожанщині і на Харківщині, але він тісно пов'язаний з цим краєм, тому що його дружина Ольга Хоружинська – уродженка Зміївського району Харківської області. Плодом їхньої любові були їхні сини, котрі супроводжували Івана Франка до його останніх днів. У 1906 році завдяки Дмитру Багалію та Миколі Сумцову було винесено рішення про присвоєння Івану Франку звання доктора руської словесності – і це в той час, коли він був заборонений і вважався дуже небезпечним. Звання honoris causa – це те, чим був удостоєний Франко тут, у Харкові.

У 1913 році Іван Франко читав безсмертну поему «Мойсей» у «Народному домі» в селі Заднишівка. У 1992 році на будинку ТСОУ відкрито меморіальну дошку.

У 1902 році у травні І.Франко перебував у Тернополі для висвітлення селян, страйків на Поділлі та участі в передвиборчої агітації за “мужицьких послів” до галицького сейму, зупинявся в готелі “Подільський” (згодом – готель “Україна”, нині – діловий центр). Тут І. Франко зустрічався з тернопільськими гімназистами. Удруге проживав тут у грудні 1911р.

У 1956 році у Чернівцях на обласному Будинку народної творчості було встановлено меморіальну таблицю, присвячену пам'яті І.Франка. Доцент Чернівецького університету В.Лесин на відкритті таблиці сказав: "Ми зібралися тут, щоб вшанувати письменника, великого Каменяра Івана Франка. Життя Івана Яковича було тісно пов'язане з Чернівцями. Тут він учився, писав і друкував свої чудові твори. В цьому будинку Франко читав поему "Мойсей". Трудящі нашого міста завжди пам'ятатимуть великого письменника". На дошці зображений текст: «В цьому будинку в 1913 році виступав з читанням своїх творів великий письменник, революційний демократ Іван Франко».

Уперше письменник приїхав до Чернівців в 1890 році, завершувати університетську освіту заради права вступити на докторські студії у Віденському університеті. Коли Франко став студентом, йому на той час було 34 роки, він вже був одружений, і в нього було двоє дітей. Слухачем Чернівецького університету Іван Франко був зарахований 19 грудня 1890 року, а закінчив навчання 30 квітня 1891 року. Франко навіть планував приїхати до Чернівців викладати в університеті, вів про це серйозні перемовини з видатним буковинським письменником Осипом Маковеєм. Особливі стосунки були в нього з професором Чернівецького університету Ст. Смаль-Стоцьким, який ставився до І.Франка дуже прихильно, завжди надаючи йому дуже посутню підтримку і допомогу, приймав його в своєму помешканні. Тоді професор мешкав на вул. Андрея Шептицького, 31, і до нього часто приходив у гості І. Франко. В 1956 році Івану Франку, українському письменнику, поету, публіцисту, перекладачу, вченому, громадському і політичному діячу, дійсному члену НТШ, почесному доктору Харківського університету на фасаді корпусу Чернівецького університету, де він навчався, встановили меморіальну дошку.

За документальними спогадами, другий візит І.Франка відбувся аж в 1909 році, в дуже скрутний для нього час – він був важко хворий. На той час професор Ст. Смаль-Стоцький перебрався в помешкання на Новому Світі, 37 (нині вул. Тараса Шевченка, 55), і в свої пізніші приїзди до Чернівців в нього тут бував І.Франко. В 1956 році на фасаді цього будинку відкрили меморіальну таблицю, де жив Каменяр, коли приїжджав читати поему "Мойсей". За радянських часів в літературі замовчувалося, в кого саме мешкав І.Франко під час перебування в Чернівцях навесні 1913р. В 1994 році тут встановлено нову меморіальну таблицю з написом: "У цьому будинку жив і працював визначний український філолог і громадський діяч, професор Чернівецького університету, академік АН України Степан Смаль-Стоцький (1859-1938 рр.). У різний час тут гостювали видатні діячі української культури: Микола Лисенко (1904), Михайло Коцюбинський (1909), Іван Франко (1913р.)"