Пам’ятники та погруддя

У центрі села — пам'ятник Іванові Франкові, відкритий у 70-х роках XX століття (автор невідомий).

У листопаді 1884 року (за іншою версією у квітні 1883 року) Яблунів відвідав І. Франко. Він та дідич із села Вікно Володислав Федорович побували в Садибі-палаці Чарторийських. Каменяр тоді працював над архівом батька Володислава – посла до австрійського парламенту Івана Федоровича. Своє перебування в селі, все тут побачене Іван Франко описав у своєму щоденнику. Великий Каменяр описує красу Садиби, окремо згадує про працьовите українське населення Яблунева.

У Вікні, 1883-1884рр. жив Іван Франко, опрацьовуючи родинний архів громадського діяча, мецената, депутата віденського парламенту Івана Федоровича. В будні дні працював над паперами, а вільну хвилину ходив по хатах, балакав з людьми, любувався нашими килимами. А по неділях ходив на сю скалу і довго сидів там і щось писав. І називають ці скелі Франковими.

На Тернопільщині Іван Франко побував у понад 50 населених пунктах. Уперше - в лютому 1883 року у селі Вікно. Приїхав на запрошення місцевого дідича Володислава Федоровича - пожиттєвого члена Палати панів Австрійської державної ради. За порівняно невелику плату (25 гульденів в місяць) письменник впорядковував родинний архів батька Володислава - Івана Федоровича. Іван Якович мав написати докладну біографію цього знаного в краї господарника і громадського діяча, депутата віденського парламенту. У Вікні Каменяр працював і над своїми новими поетичними та прозовими творами, готував статті для львівських часописів, листувався з М. Драгомановим й іншими діячами з Великої України, редагував рукописи інших авторів, працював над науковими працями, частково використовуючи матеріали архіву Федоровича. Написав у Вікні митець й велику наукову розвідку "Гримайлівський ключ в році 1880". А ще посприяв відкриттю тут початкової школи

До села на відпочинок Іван Франко приїхав на гостини у серпні 1895 року. Його разом із дружиною та дітьми запросив до Омелян Глібовицький, рідний брат матері Богдана Лепкого. Прибув сюди і Богдан Лепкий та друг Івана Франка Андрій Чайковський, молодий письменник Василь Щурат. Тут письменник записав 18 етнографічних замальовок.

Пам'ятник-погруддя встановлено в парку ім. Івана Франка, що знаходиться у центральній частині міста Хмельницький і займає площу 2,12 га. У XIX столітті ця місцевість являла собою болотяну заводь. В середині 1920-х років болото висушили та заклали парк, який був створений за культурно-спортивним напрямком. Тому на його території збудували чисельні спортивні майданчики.

У Новому Селі біля будинку нотаріуса Михайла Сардинського, в якого зупинявся Франко у 1898 році, споруджено пам’ятник Каменяреві. Село Нове село Іван Франко відвідував 1898 і 1902 рр.

Меморіальна дошка І.Франку знаходиться на будинку, де письменник перебував у свого гімназійного товариша – Михайла Гординського у 1898р.

Погруддя знаходиться на території школи-гімназії №2, яка носить ім’я Франка. У Підволочиську письменник перебував у 1883, 1897, 1898, 1913 роках. Зупинявся Франко у містечку у 1883—1884 рр., коли збирався в село Вікно. Перекладена в Підволочиську поезія Г. Гейне «Похорони» датована 14 жовтня 1883 року. Перебування у 1897, 1898 роках пов’язане з передвиборною агітацією. У травні 1898 р. Франко приїжджав у Підволочиськ з Лесем Мартовичем. Тут написано поезії «Журавлі» та «Беркут».

У 1897 – 1898 роках Іван Франко приїжджав у Підволочиськ та в навколишні села, де брав участь у передвиборних зібраннях робочого люду та селянства як кандидат до австро - угорського парламенту. У Супранівці І.Франко побував у родині Миколи Черкаса. Зі спогадів старенької жінки Марії Гусарчук ( а їй розказувала її мати), Івана Франка до Супранівки везли возом. Франко сидів на фазані, застеленому килимом. Віче мало відбутися в стодолі, але жандарми не дозволили. Тому Іван Франко йшов селом, розмовляв з людьми. А пригощали Івана Франка в хаті Миколи Черкаса пирогами із гороху, які він полюбляв. Микола Черкас подружився з Іваном Франком. У тій хаті, де побував Іван Франко, в 1991 році відкрито музей, а біля хатини – музею встановлено бюст Івана Франка.

Погруддя письменника на прямокутному постаменті. В постамент вмонтована плита з написом: «27. VIII. 1856 — 28. V. 1916. Мій поклик — праця, щастя і свобода. Іван Франко»

В 2012 році в місті Коломиї на Івано-Франківщині встановили пам’ятник Іванові Франку - на честь 156-ї річниці від дня народження й згадки про те, що великий Каменяр любив і відвідував це місто над Прутом. Архітектор - Олег Пріць , виконавець робіт з будівництва постаменту — Володимир Іванюк. Іван Франко десять разів відвідував Коломию. Перше його знайомство з містом відбулося 1 березня 1880 року. Через три дні по дорозі до Нижнього Березова, в Яблунові, Івана Франка та його товаришів за підозрою у соціалістичній пропаганді заарештували австрійські жандарми і заточили в коломийській ратуші, де розміщалася магістратська тюрма. У в'язниці він пробув три місяці. Саме в Коломиї Каменяр написав «Гімн» («Вічний революціонер»), покладений на музику Миколою Лисенком, «На суді», «Вій, вітре, горою над сею тюрмою», «Всюди нівечиться правда», «Товаришам із тюрми» та інші вірші із циклу «Думи пролетарія». У 1912 Іван Франко у Народному домі (тепер приміщення ощадної каси) читав коломиянам свою безсмертну поему «Мойсей». У Коломиї були вперше надруковані його твори «З вершин і низин», «Захар Беркут», «Перехресні стежки». Згодом Франко ще не раз навідувався в місто понад Прутом з просвітницькими місіями. А ще він приїжджав до Коломиї на лікування, тут оперували і лікували його дружину. У Коломиї Іван Франко разом із Михайлом Павликом видавали газету «Хлібороб». Коломия була дуже близькою поетові.