Сонети-невільники
Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 216, с. 10, з кінця зошита) і останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 67).Автографи мають значні розходження. Перша строфа раннього автографа читається так:Сонети! Се ж невольничі стихи! ЗакутийВ тісную форму, мов у пута, тут поетНі мислей вольних тут не може розвернути,Ані ярких картин. Покинь, покинь сонет!Подається за автографом (ф. 3, № 232), в якому є така примітка поета: «Написано в р. 1880, досі не друковано. Деякі мотиви з сього сонета я переробив пізніше, хоч того самого року, в першім сонеті серії «Вільних сонетів», пор. мою збірку «З вершин і низин», друге доповнене видання, Львів, 1893, стор. 151».
Іван Франко
