Літературна творчість

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 193, с. 61 – 62) та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 113 – 114). Перший не має заголовка, в його тексті є незначні розходження порівняно з основним текстом. Наводимо передостанні два рядки раннього автографа:Сли зможеш ти тягти весло те,І не лячні ти бурі тії…

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 193, с. 62), без заголовка, і останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 114). Автографи мають неістотні розходження. Зокрема у ранньому автографі третій рядок читається так:Днесь пора змінная.12-й рядок має такий вигляд:Впадеш у гріб.

Збереглися два автографи – ранній (ф. 3, № 193, с. 64), без заголовка, та останніх років життя поета (ф. 3, № 232, с. 115). Автографи мають деякі розходження. Для порівняння наводимо восьму строфу з раннього автографа:Так прорік я, і в тій хвиліМні з очей ся покотилиСльози дві гіркі, криваві,Розкотились по мураві.

Зберігся ранній автограф (ф. 3, № 192, с. 55), без заголовка, що є першим начерком вірша.Дранмор – псевдонім швейцарського поета Фердінанда Шмідта (1823 – 1888), послідовника філософії Шопенгауера. Його «Реквієм» опубліковано в 1869 р.

Зберігся автограф (№ 193, с. 67–68), датований 14–17. XII 1883. Тексти рукопису, першодруку та другого видання збірки «З вершин і низин» – це різні редакції твору. В автографі і першодруці вірш складається з восьми строф. Дві перші та дві останні строфи в усіх редакціях тотожні.У листі І. Франка до Уляни Кравченко (№ 4931; лист опублікований у кн.: «Іван Франко. Статті і матеріали». Збірник п’ятий. Вид-во Львівського університету, 1956, с. 152–153) наводяться чотири перші строфи іншої редакції вірша, яка не має розходжень тільки з відповідними строфами першодруку.

Оля – Ольга Білинська, одна з приятельок Франка, до якої він ставився з великою симпатією. Тоді учителювала в селі Добрівляни, тепер Жидачівського району Львівської області (див. спогади її сестри Марії Білецької в кн.: «Іван Франко у спогадах сучасників», Львів, Книжково-журнальне видавництво, 1956, с. 153–159).